Мабуть чи не кожного розробника програмного забезпечення, який працює як ФОП на спрощеній системі оподаткування, хвилювало питання кваліфікації платежів за продаж свого продукту як роялті.Мабуть чи не кожного розробника програмного забезпечення, який працює як ФОП на спрощеній системі оподаткування, хвилювало питання кваліфікації платежів за продаж свого продукту як роялті.

Чому? Тому, що відповідно до положень п.п.1) п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України роялті не включаються до доходу фізичної особи – підприємця як платника єдиного податку і згідно з положеннями п.п.170.3.1 п.170.3 ст.170 Податкового кодексу України оподатковуються за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу. А отже, підприємець буде сплачувати з них  18% податку на доходи фізичних осіб на загальних підставах, а не обрані ним 5% єдиного податку.

 (Додатково можна почитати, наприклад, листи  ГУ ДФС у Закарпатській області від 30.12.2016 – http://zak.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/279987.html) або лист ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2016 № 16113/10/26-15-13-02-16 – http://kyiv.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/69094.html).

Суттєво? Звісно, суттєво. Тож, давайте розбиратися.

ЩО Ж ТАКЕ РОЯЛТІ?

З’ясовувати це в суді – далеко не найкращий вихід, а тому визначатися треба з самого початку.

Згідно з положеннями п.п.14.1.225 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України «роялті» – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

– як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання(використання “кінцевим споживачем”);

– за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

– за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

– за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосібправа інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

З цього приводу також є достатньо податкових консультацій.

Наприклад, лист ДФС від 31.03.2017 №6612/6/99-99-15-02-02-15 (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-71952.html), за яким платіж за використання ПЗ за функціональним призначенням у власній господарській діяльності не вважається роялті.

Або от – лист ДФС від 22.03.2017 №3946/Г/99-99-15-02-02-14 (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib/71944.html), за яким платіж за використання ПЗ не підпадає під визначення роялті, якщо платнику надано право на використання програмного забезпечення і умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання.

А ось – непогана консультація з приводу того, що платіж не буде вважатися роялті, якщо  цивільно-правовим договором передбачено надання замовнику права на використання обєкту інтелектуальної власності на умовах договору з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб – лист ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2016 № 7274/10/26-15-12-05-11 (http://kyiv.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print67439.html).

Тим не менше, у кожному окремому випадку все залежить від предмету правовідносин між розробником і замовником та специфіки створюваного програмного продукту.

СКЛАДНОЩІ ВИЗНАЧЕННЯ НА ПРАКТИЦІ

Якщо чесно, то на мій особистий погляд конкретно у відносинах між розробником ПЗ та замовником реально довести відсутність ознак роялті у того чи іншого платежу лише фактом передачі розробником замовнику виключного майнового права на використання програмного продукту з можливістю його подальшого продажу або відчуження в інший спосіб третім особам.

  Просто, технічно доводити той факт, що умови використання програми «обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання», або те, що замовник буде використовувати софт виключно «за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання» – мені здається заняттям не надто перспективним.

При цьому, я не бачу як можна доводити такі «нюанси» без відповідного договору між сторонами. Хоча, договору як такого, звичайно, може і не бути.

Сьогодні, той же Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст.6) нарешті дозволяє укладати договір шляхом, наприклад, виставлення інвойсу. Безперечно, це великий крок і це значно полегшує життя фрілансеру у більшості випадків.

Так, в самому інвойсі можна прописати деякі додаткові моменти, наприклад, що оплата за інвойсом одночасно є підтвердженням виконаних робіт, або зафіксувати відсутність взаємних претензій між сторонами. Можна поламати голову над формулюванням призначення платежу. Але як інвойсом врегулювати все те, що дозволить належним чином кваліфікувати правову природу відносин між сторонами?

РОЗРОБНИКАМ

Звісно, лише вам визначати умови, на яких ви продаєте свій продукт, і в який спосіб убезпечувати себе від небажаної перекваліфікації податковою платежів, які ви отримуєте, на роялті.

Я не наполягаю на обов’язковому укладенні договору на розробку ПЗ чи на передачу прав на софт. Проте, в залежності від «тонкощів» ситуації – краще, принаймні, проконсультуватися з кваліфікованим юристом щодо доцільності його укладення.

І останнє (якщо все ж таки дійде до договору) – не підписуйте договір без юриста.